Шляхи, якими передається вірус, добре відомі. Вірус передається спілкуванням з інфікованою людиною через кров; через спеціальну рідину, яка виділяється статевими органами інфікованої людини (сперму та піхвову рідину); через плаценту до плоду; через кров матері під час пологів; через материнське молоко.

Найбільш ризикованими є анальні статеві контакти, бо дуже легко пошкодити тканину чи оболонку анусу під час статевих зносин. Макрофаги дуже активні у цій зоні .людського тіла. Припускають, що вірус входить до макрофагу. Вагінальні контакти на тій самій підставі займають друге місце на шкалі ризику. Мембрану піхви також легко пошкодити, і вірус протискується через пошкодження. Піхва може мати ще інші пошкодження - ерозію, тріщини, рани; ерозія може статися через хвороби, що передаються статевими контактами, про які жінка й не здогадується . Ерозія, тріщини створюють вірусу прохід. Найменш ризикованим є оральний (ротовий) контакт. Вірус потрапляє до організму через пошкодження ротової порожнини.

Вірус має потрапити до потоку крові, тільки тоді він здатний атакувати клітини.

Для розуміння терміна "сексуальний контакт" треба пам'ятати, що двоє людей, які вступають у статеві стосунки один з одним, насправді вступають в контакт з усіма партнерами, яких він (вона) мали впродовж останніх 10-12 років. Чому? Вірус дається взнаки не відразу, в людині він живе 10 чи 12 років. Тому партнери, вступаючи в статеві відносини, можуть й не знати, що всі вони давно вже заражені. (Див. діагр. на стор. 53а).

Усякий контакт з кров'ю інфікованої вірусом людини небезпечний. Інфікування може трапитись в результаті спільного користування голками будь-якого розміру і призначення, через усякі інші предмети, через менструальну кров, через кров з рани чи внаслідок різних травм. Вірус може проникнути під час переливання крові {це небезпечно для хворого, а для донора - ні). Взагалі треба уникати контактів через кров: гепатіт Б також переноситься кров'ю, ним можна заразитися легше, ніж ВІЛом, але і гепатіт може призвести до серйозних наслідків, навіть смерті.

Треба пам'ятати, що людина стає носієм ВІЛу внаслідок своєї поведінки, а не через те, хто вона особисто є. Бо кожний, хто вдається до небезпечного способу сексуальних стосунків, ризикує заразитися вірусом СНІДу. Людина може бути жіночої чи чоловічої статі, молодого чи похилого віку, гетеросексуальною чи гомосексуальною, заможною чи бідною.

ВІЛ не передається через укуси москитів та інших комах; через туалетні стільчики; через питні фонтанчики; через піт та сльози інфікованих людей; через кашель та чихання, через водні резервуари; можна доїсти бутерброд, пити з однієї склянки, користуватися одним рушником (але тоді, коли немає плям свіжої крові). Можливо, але це ще проблематично, що вірус передається через поцілунки - в цьому разі мав бути контакт через кров. Інколи люди хвилюються, що під час спортивних занять трапляються кровоточиві травми, через які проникає вірус. На час створення цієї програми таких випадків не зареєстровано. Вірус гине швидко, коли покидає організм. Немає сумніву - в крові, що зашерхла, вірус уже мертвий. Кров можна змити 10%-ним розчином, що вибілює: 90% - води, 10% - порошку.

Заразитися вірусом СНІДу (ВІЛ) ще не означає захворіти СНІДом. Інфікована людина може прожити 10-12 років, поки стане явним пошкодження імунної системи. Проте трансмісія вірусу можлива, навіть коли людина є тільки носієм вірусу, а не хворою на СНІД.

Людина вважається хворою на СНІД, коли кількість клітин Т4/СД4 менша, ніж 200 на один кубічний міліметр крові. Норма - 1000 Т4/СД4. Людина зі СНІДом може страждати від однієї або навіть кількох хвороб/інфекцій.